І. Карпа: "Я ж для вас старалась"

- Ірено, спочатку не по темі. Ми знаємо, що ти загубилась десь по дорозі на «Гуляй – Поле». Де саме?

- Я хотіла їхати. Я була в Единбурзі, хвора, з температурою, на абсолютно якомусь нудному театральному фестивалі. Потім, прийшла на вокзал, до Києва, прямо з аеропорту, там, бачу, опаньки, люди просто сплять на рюкзаках. Це були якісь чотири вихідні, і було фізично неможливо кудись вибратись, взяти квиток на якийсь поїзд. Навіть з літаками нікуди рипатись не варто. Мене щиро давить національна хвороба українців – «жаба», грудна, от  сидить і давить. Тому що мені, кожен, хто там був, розказує, що там було супер, круто. І навіть якщо почитати статті «недоброжелателей», то ти все одно бачиш, наскільки це було круто, бо люди дуже бісяться і пишуть, що все було жахливо.

- Хто тебе запросив на фестиваль?

- Жадан запросив. Він організував все це. Я люблю Харків, дуже люблю Харків. Люблю приїздити, тому що це завжди така тусовка. Я не відчуваю негативу. Ні, ну є такі окремі випадки, наприклад, у Львові - ти приїздиш і на тебе дивляться: «От ти така сука, в корсеті «Дольче Габана». А ти: «Я ж для вас старалась».  Ну, розумієш, ось такі речі. Тут все просто. Тут більший резонанс, більше розуміння просто. Дуже багато знайомих, на одному з таких вечорів я познайомилась з дівчинкою, яка стала моєю найкращою подругою. Хоча в мене зі школи не було подруг, знаєш, лише друзі.

- В тебе багато друзів, які говорять російською?

- Так. Багато. Коли вони розмовляють зі мною, то переходять на українську. Ті, хто раніше не говорив українською. Це їм дуже легко дається. Будь хто з нас є білінгвом. Це не важко. Людині, в принципі,  треба зробити якісь зусилля. І вона це робить. Але я через це не парюсь. Люди просто розмовляють, як їм комфортно. Це прикольно. Головне - те, що вони кажуть, а не якою мовою.