ЧНЧ: «Якщо грати дійсно хорошу і якісну музику – то будуть слухати»

Иногда хочется накрыть этот город одеялом, чтобы все могли потом проснуться и начать все заново. Нам катастрофически не хватает тепла и добра, а особенно в середине января, когда до весны остается непосильных полтора месяца. И складывается такое чувство, что кто-то из нас должен растаять первым – либо снег, либо мы. Единственное, что спасает нас из четырех стен зимы – это музыка. Поэтому мне очень хочется познакомить вас с чудесными и талантливыми ребятами из группы ЧНЧ: Антон Шитель (вокал, гитара, клавиши), Алена Коваленко (барабаны), Паша Олефиренко (гитара) и Иван Запорожченко (бас-гитара).

Мне удалось пообщаться с ними на WINTER HELL FEST, который проходил 19 января в клубе CHURCHILL. Соответственно названию фестиваля, нас постоянно перерывали «звуки ада», что доносились со сцены, но это не стало помехой, чтобы прочувствовать искренность и тепло этих ребят.

– Привет, ребята! Расскажите, как образовалась группа ЧНЧ?

Антон: Все почалось з того, що ми з Пашою спочатку грали акустику. У  нас був проект під назвою Begin Two. А потім ми зустрілись з Альоною, і знову вдвох грали. І ось уже граємо повним складом!

– Вы все приехали в Харьков, наверное, из разных городов на учебу. Вы уже были знакомы друг с другом раньше?

Антон: Ми всі з Полтавської області і були знайомі.
Алена: Ні, я от Пашу з Іваном не знала! Антона знала, бо він теж з Карлівки. А вони не наші – не з Карлівки.

– Каждый из вас учится, а что делать с вашим увлечением музыкой?

Антон: Було б круто, якби можна було бути на роботі, але не на роботі (Сміється). Звичайно, хочеться повністю себе віддати музиці, але на перший час нею особливо не заробиш на життя.

– Девушка-драмер большая редкость, а девушка хороший-драмер так и вовсе с другой планеты! Как вам удалось откопать такое чудо?

Антон: З Альоною ми познайомились на концерті київського гурту Robots don’t cry…
Алена: А можна я розповім? Я прийшла на концерт і побачила барабанщицю «роботів» – Алена Scady – то просто скам’яніла. А потім  сама буквально через пару тижнів почала  вчитись грі на барабанах. Так почалось моє захоплення і моя історія в цьому гурті.

– А есть у вас музыкальное образование?

Антон: Я лише закінчив музичну школу по класу фортепіано.
Алена: А я лише рік відходила в музичну школу на гітару – і на тому все закінчилось

– Почему вы начали творить музыку?

Паша: : Тому що були  свої тексти, була своя музика і от ми з Антоном зібралися… Просто я співати не вмію. Саме тому я грав.

– Что значит «ЧНЧ» и откуда взялось такое название для группы?

Антон: Це питання до Паши. Давай!
Паша: Є книга «Солярис» (автор Станіслав Лема – приміт.авт) і по ній Тарковський зняв однойменний фільм. Основна думка книги якраз в тому, що «человеку нужен человек». Тобто коли людину відділити від Землі, вона ще більше потребує інших людей. От з цієї книги  і назва.  

– Когда появилась такая идея?

Антон: Досить недавно, місяця три тому. Ця ідея довго крутилась в голові, а втілили ми її ось тільки зараз по суті.
 
– Как вы можете определить жанр, в котором играете?

Антон: Ближче до indiе, можно якось назвати навіть і поп-роком.
Паша: Ти що, який поп-рок. Indie!

– Кто из музыкантов на вас повлиял?

Алена: На мене Robots don’t cry, а особливо – Scady.
Антон: А в мене… На мене в принципі кожна пісня залишає якийсь відбиток.
Паша: Є харківський проект «Вы соглашаетесь» от він певно і вплинув на мене.

– Сколько уже имеете готовых записей?

Антон: Ніскільки! Ми записали поки тільки акустику.
Алена: Готових і відпрацьованих пісень у нас 7, але думаю, що скоро ця цифра збільшиться.

– Как вас принимает публика на концертах?

Антон: На акустиках дуже тепло. Та і сама атмосфера таких концертів на це розрахована. А сказати щось більше я не можу, ми поки мало відіграли, щоб взагалі сформувати вже свою публіку.

– А на какую публику рассчитана ваша музыка?

Алена: На молодь, звичайно.
Паша: Якщо грати дійсно хорошу і якісну музику – то будуть слухати всі.

– А что в вашем понимании и есть «качественная музыка»?

Паша: Це відшліфовані тексти і музика, яка несе свій настрій, а не чергову банальність. Це мають бути самостійні речі, а не черговий штампований матеріал.

– Кто пишет музыку, а кто тексты?

Антон: Взагалі тексти пишемо я і Паша.
Паша: Тексти вже пишуться під музику, а потім потрібно його шліфувати.

– Когда обычно приходит вдохновение что-то писать?

Паша: Наприклад, до мене воно приходить, коли я не висипаюсь і зазвичай дуже пізно в ночі.

– А помните свой первый написанный текст?

Паша:  О-о-о то було дуже давно, ще в дитинстві десь. І це були якісь тексти про протест проти всього.
Антон: А я свій не пам’ятаю якщо чесно. А от перший, який мені самому дуже сподобався це текст (зараз ми вже зробили з нього пісню), називається він «Километры». Ми його сьогодні якраз будемо виконувати.

– Как у вас обычно проходят репетиции?

Антон: Коли як! . В нас є така традиція – коли до нас приходять гості на репетицію, то в нас дуже погано все якось складається.... А от коли ми самі – то в нас все круто виходить, а головне продуктивно.

– Почти на всех своих выступлениях вы исполняете cover на песню Ghinzu «Jet sex». И каждый раз Антон акцентировал внимание на том, что это очень крутые ребята, хотя и малоизвестные. Они вам платят за рекламу?

Антон: На жаль, ні. Ми ж навіть і не знайомі! І це не реклама, а я просто хочу виконати цю пісню, щоб публіка знала, що є такі хлопці, і що вони дійсно круті. І буде дуже круто, якщо комусь потім захочеться переслухати їхню творчість.

– Вам не хочется когда-нибудь пригласить к себе на запись симфонический оркестр или хор московского патриархата?

Паша: Тільки не московського, і не патріархату! Ще коли ці два слова окремо, то ще куди не йшло!
Антон: А оркестр це, звичайно, чудово. Але для нас занадто масштабно. Ми ж не Muse.

– Расскажите, пожалуйста, про свой следующий сольный концерт?

Антон: Відбудеться він 1 лютого, знову ж таки тут – в Че. Головне, що вхід безкоштовний! І ми на нього покладаємо великі сподівання!
Антон: Та ну тебе. Головне те, що ми зможемо грати скільки захочемо, що захочемо і як захочемо. Це буде повністю наш час. Ми будемо викладатися на повну, щоб наповнити цей концерт своєрідною атмосферою. З нами ще буде грати гурт MUST HAVE, який чудово з нами поєднується щодо стилю в музиці.

– Во время акустического концерта в «дома.» Паша начитывал свой текст под гитару. Это отдельный проект от ЧНЧ?

Антон: Входить це все в діяльність ЧНЧ, просто вирішили проекспериментувати трішки.

– Что вы скажете вообще о харьковских музыкантах?

Антон: Харківська музика особлива і цікава, чого варті SUNSAY і Бабкін, наприклад. А от весь харківський андерграунд – це по суті один аматорський metal. І дивлячись на це все, хочеться швидше вилізти з нього.

– Сегодня не так часто можно услышать исполнение украиноязычных песен, а тем более в Харькове. Почему именно так, не на русском или английском, например?

Алена: Це наша рідна мова і її потрібно знати.
Антон: Та навіть справа не в цьому. Просто мова – це спосіб передачі, і як зручно – так і робимо.
 
– Насколько вы цените музыку? Вот сколько вам нужно заплатить, чтобы вы прекратили заниматься музыкой?

Алена: Ніскільки!
Антон: Гроші не виміряють музику. І якщо від мене забрати музику – то я навіть і не знаю, для чого далі жити. І, наприклад, якщо в мене з’явиться багато грошей – то першою справою, я собі куплю нову гітару.

– И скажите еще несколько слов для своих слушателей!

Паша: Більше добра!
Антон: Всім добра, всім няшки!
Паша: Ні, няшок нам не треба!