Фоззі розповів про свій письменницький талант, політичну позицію та футбол

За кого ти сьогодні грав?

Я ні за кого не грав, я зламав палець на тренуванні за збірну українських артистів «Маестро», тому я був типу тренер, кричав в пустелю. Вони не слухалися.

Розкажи, що це за матч..

Ініціював усе це Сергій Жадан. По-перше, він зібрав книжку, яка вийшла на початку вересня. Вона має назву «Літературна збірна України. Письменники про футбол». Він зібрав одинадцять письменників, що написали оповідання, в яких йшлося так чи інакше про футбол. Тобто десять письменників і мене. До презентації цієї книжки, яка відбувалася в Києві, Львові, а тепер і у Харкові він вигадав футбольні матчі. Я не зміг зіграти, але приїхав, тому що обіцяв. За словами Жадана, у цій книзі найбільше харків'ян . У Харкові не лише більше ніж в усій країні видавництв, але й, здається, письменників. Це дуже приємно.

Чому ти відокремив себе від письменників?

Тому що треба намагатися об'єктивно дивитися на речі.

Який твій внесок у цю антологію?

Оповідання. Про Харків. Один день з життя маленького хлопчика, який приїхав на стадіон «Металіст» зашити м'яч, бо там був дідусь, який зашивав м'ячі. Тоді з м'ячами було важкувато. Це зараз, якщо м'яч розірвався, його викидають, а тоді возили до фахівця, щоб він його відновив.

Історія автобіографічна?

Ні, це ненаукова фантастика, радше.

Розкажи про своє дитяче захоплення футболом. Було ж таке?

Ну а хто з хлопчиків у Харкові не мріяв бути футболістом?! Думаєте, що хтось мріяв бути письменником? Та дулі! Письменники заробляють за все життя так, як футболіст з Бразилії за один місяць - всі мріяли бути футболістами. І я спочатку хотів бути футболістом, а потім остаточно зрозумів, що я тупий, і відтоді вже захотів грати у групі ТНМК, і вже граю.

Ти за кого вболіваєш?

Я вболіваю за збірну України. З дитинства вболіваю за два клуби, за київське Динамо і харківський Металіст. Коли вони грають між собою, я не дивлюся. Навіть коли в кубку УЄФА грали, я в цей час дивився іншу гру….

... боявся, що серце не витримає?

Так.

Читати любиш?

Я дуже люблю Стівена Кінга. Я його фан. Отримав у подарунок останню його книжку, але не можу читати, тому що з лютого підсів на «Гру престолів» Джорджа Мартіна. І от читаю вже п'яту книгу в телефоні. Стівен Кінг почекає трішечки.

Як довго лишилося чекати на появу твоєї нової книжки?  

В принципі, я б хотів написати третю книжку і урочисто зав'язати із цим, але щось важкувато йде. Я не поспішаю.

Ти виграв конкурс на озвучування свого тезки…

Так, буде у листопаді фільм «Мапети». Зараз в кінематографі не ризикують грошима на нові проекти, адже вигідніше чіпляти за минуле, тому зараз повертають «Мапетів». Я ось йшов сюди, і мені телефонували, тому що прилітає якийсь фахівець з Діснею і мусить бити мне по голові, щоб я правильно усе відтворював. А у нас зараз такий розклад, що я сьогодні у Харкові, завтра у ТНМК концерт у Запоріжжі, а післязавтра ми відлітаємо до Грузії, де будемо знімати кліп на спільну пісню з грузинським гуртом Mgzavrebi- важкий розклад. А їм треба, щоб я обов'язково записався під час перебування цього Діснеївського продюсера. Ну Фагот мене попередив вже, що це буде важко. Чому я назвався Фоззі… Тому що він такий глоріхантер, такий собі МС, який хоче бути МС. Тому, я думаю, що зіграю його легко.

Розкажи, будь ласка, про спільну роботу з Mgzavrebi.

Так сталося, що спочатку ми затоваришували. Фагот познайомився з хлопцями, коли вони були в Києві, потім він полетів до Грузії на новий рік, повернувся, і каже: «Все, треба робити пісню!» Він там із ними співав.  Дуже популярний гурт - наразі номер один у Грузії. Вони надіслали нам пісню, текст. Є такий поет грузинський Галактіон Табідзе. Він дуже популярний у них, канонічний. Табідзе загинув, вистрибнувши з вікна дурдому. Мені стало цікаво, про що ж вони співають, «Карі кріс» пісня називається, і я почитав переклади Ахмадуліної. І це такі речі, що навіть ми, харківські естети «cновых домов и салтовки», влаштовували собі такі вечірки. Після концерту ми десь в Чернівцях сиділи в такому файному місці, і чомусь почали вірші качати в телефон і читати їх один одному. Самі здивувалися! Ось що з нами зробив Галактіон Табідзе! А потім ми вже вдвох поїхали записуватися туди, а грузини ж такі, що за годину після того, як ми прилетіли в Тбілісі, я вже їхав на море в Батумі. Там такий прикол був, що на новий рік в Батумі виступали Buena Vista Social Club,  Andrea Bocelliта ще хтось – я плутаюся в цих оперних співаках.  І президент Грузії Саакашвілі вирішив, що якщо вони всі співали пісню Bésame Mucho, то буде гарно зробити таку нарізку, де всі співатимутьBésame Mucho- і усе це буде рекламою Батумі. Вони дуже розумно підходять до цього! І він захотів, щоб там був грузинський гурт. І ось, коли Mgzavrebi їхали знімати цю грузинську частину кліпу, я й потрапив із ними в Батумі. Де ми потім тільки не були, і як ми встигли ще пісню записати під час цих святкувань – це було просто неймовірно!

Днями ТНМК знімали кліп на пісню «Все по вісім гривень».

Так. Ідея кліпу дуже проста. Це бітбоксова пісня, там немає музичних інструментів, там фахівці роблять барабани губами – це називається біт бокс. Ми захотіли зробити такий кліп наживо - одразу записати і звук і відео, тобто зробити за всіма канонами бітбоксу. Раніше ми такого не робили, і взагалі в Україні такого ще не робили, наскільки я знаю. Знімали в Києві на Михайлівській площі, а там оспівана в пісні « у него свой кабинет на Короленко» міська управа.  Прийшла міліція. У нас були якісь дозволи, якісь телефони, але все одно вони погрожували, що нас усіх закриють. Ми вирішили, що це буде гарний фінал кліпу. Нехай заарештовують, бобіки приїдуть.. це було б прекрасно. Але не прихали, мабуть вони зайняті, бо в Києві у них вистачає проблем. Можливо вирішили «навіщо ще цих артистів піарити на рівному місці – нехай знімають». Наш звукорежисер, Олег Артим, запропонував: «Якщо ми боїмося міліції, давайте напишемо картонку «Юлю на нари», і нас ніхто не чіпатиме.»  Ми такого не зробили, але нас дійсно полякали, побігали навколо величезні такі міліцейські люди. Кліп зняли, тепер слід дочекатися цього відео та інших кліпів. Ми багато назнімали, тепер треба показувати..

Коли можна буде побачити результат? 

А Бог його знає! Танок на майдані Конго -  гурт, який, на жаль, нікуди не поспішає.

Над чим іще зараз працюєте?

Будемо два кліпи знімати, репетируємо, пробуємо новий матеріал. Хочеться у Харкові зіграти клубний концертик, бо час вже показати щось і тест зробити на рідній публіці. Вдома і стіни допомагають.  

Як ставишся до того, що відбувається зараз у Харкові? Переживаєш за рідне місто?

Зрозуміло, що я слідкую за усіма новинами, і я в курсі усіх подій харківських і політичних, і навколо політичних, і аполітичних теж. Вам звичайно видніше, але я не думаю, що можна відокремлювати те, що відбувається у Харкові від того, що відбувається в країні взагалі. Не може бути так, що б у штаті Невада був комунізм, а в штаті Юта імпресіонізм. Я думаю, що усе це пов'язано. Мені подобається те, що відбувається в країні, бо якщо б цього не відбулося, у багатьох людей лишилися б зайві ілюзії, а так щось мені підказує, що цих ілюзій вже не стає. І тому, якщо під певним кутом подивитися на будь-яку проблему, вона стає приємною. Під цим кутом я дивлюся, і мені приємно. Ілюзій у того, у кого вони могли лишитися, вже не буде. Ну якщо у них мозок є, то ілюзій не буде

ТНМК – гурт з активною громадянською позицією. Чи могли б знову підтримати когось з політичних лідерів?

Я відверто скажу. Ми підтримували політиків, і це завжди було пов'язано з нашими вподобаннями. Зрозуміло що ті з артистів та діячів шоу-бізнесу, хто дивився в далечінь, завжди дотримувалися нейтралітету, тому що це – найрозумніша, в принципі, тактика. Красные пришли – грабят, белые пришли – грабят…

Власть меняется..

Некуда крестьянину податься… Я не думаю, що зараз  в Україні можна лишатися аполітичним. Добре це чи погано, день починається, і ти починаєш читати політичні новини – вже підсів. Я не знаю, може це когось дратує, певно що дратує, але ми не можемо лишатися осторонь. У мене дуже багато знайомих в Росії, які кажуть: «Та ну , політика – це лайно, вибачте, ми не будемо мати до цього відношення, нехай вони займаються своїм, а ми будемо виживати якось.»  Ми трішечки інші, і хочеться, щоб суспільство дійсно було не морською коровою, яка дуже швидко зникне, а щоб суспільство було акулою, яку будуть боятися кашалоти, що вважають за необхідне пропускати через себе все море.

Наскільки це можливо  у наших реаліях?

У наших реаліях можливо все. Як там казали: «может Земля налетит на небесную ось послезавтра» Тримайтеся! Мы – харьковчане! Мы всех сильней!